Наукові підходи до визначення терміна “ліквідність”

Термін “ліквідність” походить від латинського liquidus, що в перекладі
означає рідкий, текучий, тобто ліквідність характеризується легкістю реалізації,
продажу, перетворення матеріальних цінностей та інших активів у грошові
кошти.
У науковій літературі 20-х рр. ХХ ст. розрізняли поняття “ліквідитет” і
“ліквідність”. Так, ліквідитет розуміли як рівновагу груп статей активу і пасиву
балансу, які мають приблизно однакові терміни оплати. В балансі банку
розрізняли три ступені (ранги) ліквідитета. До першої групи за пасивом
належали поточні рахунки, безтермінові вклади, неоплачені перекази, рахунки–
лоро; в активі цієї групи рахунків були каса, рахунки–ностро, враховані
короткотермінові векселі, трати і девізи. До другої групи належали: за пасивом
– термінові вклади, за активом – процентні цінні папери, термінові кредити. До
третьої групи належали всі інші рахунки активу і пасиву.
Широкого використання в теорії та практиці банківської діяльності
термін “ліквідність банку” набуває в другій половині 30-х рр. ХХ ст. (після
періоду „Великої депресії”) завдяки працям Дж. Кейнса – засновника першої
макроекономічної доктрини регулювання ринкового господарства. У своїй
роботі “Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей” (1936 р.) Дж. Кейнс
описав психологічний мотив “надання переваги ліквідності” – прагнення
господарюючих суб’єктів зберігати отримані доходи в грошовій формі. Під
„грошима” Кейнс розумів як готівку – золоті монети і банкноти, так і будь-які
кошти, які є законним і прийнятним платіжним засобом у певній господарській
системі: кошти на поточних грошових рахунках, казначейські векселі тощо.
Такі кошти можуть бути в будь-який момент безперешкодно використані як
найзручніший засіб платежу при здійсненні угод між різними суб’єктами –
юридичними і фізичними особами.
Дж. Кейнс вважав, що умову ліквідності задовольняє наявність грошей. У
банківській діяльності такий підхід до розуміння ліквідності означає
можливість і легкість оборотності різних вкладень банку (його активів) у
готівкові кошти для виконання зобов’язань перед його кредиторами.
Безперечно під впливом теорії Дж. Кейнса про “надання переваг ліквідності”
сформувалась думка щодо ліквідності банку як його здатності своєчасно
виконувати боргові зобов’язання за рахунок активних статей балансу
(насамперед коштів у касі та на рахунках в інших банках).
Дж. Сінкі зазначає, що ліквідність насамперед необхідна банкам для того,
щоб бути готовими до вилучення депозитів і задоволення попиту на кредити.
Непередбачені зміни потоків створюють для банків проблеми ліквідності [56].
Він пов’язує також ліквідність банку безпосередньо з тими активами, які банк
7
має в своєму розпорядженні. і вказує, що банк здатен забезпечувати ліквідність
при наявності високоліквідних фінансових активів, які легко переміщуються.
Вимоги до рівня ліквідності означають, що фінансові активи повинні бути
доступні для власників у короткий термін (упродовж дня) за номіналом.
Вимоги переміщення означають, що право на володіння фінансовими активами
має передаватися за номіналом іншому економічному суб’єктові у формі
прийнятній для нього [56].
Американський економіст Е. Рід зазначає, що банк вважається ліквідним,
якщо суми його готівкових коштів та інших ліквідних активів, а також
можливість швидко мобілізувати кошти з інших джерел, достатні для
своєчасного погашення боргових і фінансових зобов’язань. Крім цього, банк
повинен мати достатній ліквідний резерв для задоволення практично будь-яких
непередбачених фінансових потреб [51].
За часів Радянського Союзу поняття «ліквідність» вважалося таким, що
властиве лише капіталістичній системі господарювання, де можливі кризові
потрясіння. Зокрема, ліквідність у науковій літературі розглядали як:
• здатність капіталістичних фірм виконувати свої платіжні
зобов’язання перед кредиторами;
• оборотність матеріальних цінностей і різних видів фіктивного
капіталу в готівкові гроші, тобто ліквідність – це властивість активів
господарського суб’єкта, зокрема їх рухливість, мобільність, яка полягала в
здатності швидко перетворюватися в готівкові кошти [11].
В цілому ліквідність суб’єкта можна охарактеризувати за такими
параметрами як: наявність ліквідних активів для виконання зобов’язань перед
постачальниками, підрядчиками, бюджетом, різними кредиторами; достатність
власних коштів для життєдіяльності (оборотних і основних коштів, які
характеризуються якісними і кількісними показниками); залежність від
зовнішніх джерел фінансування.
Крім того, ліквідність суб’єкта визначається величиною позабалансових
зобов’язань, добросовісності суб’єкта у виконанні платежів і загальною
культурою взаємовідносин з контрагентами, здатністю суб’єкта випускати цінні
папери, які користуються попитом на ринку. У випадку купівлі-продажу
(процесів злиття, поглинання) ліквідність суб’єкта “переходить” у ліквідність
об’єкта. Йдеться про реальну оцінку майна суб’єкта – матеріального і
нематеріального, можливості реалізації його активів і бізнесу з найменшими
втратами.
У сучасних економічних умовах банківську ліквідність можна розглядати
також як багаторівневу систему категорій, яка об’єднує поняття:
ліквідність банківської системи,
ліквідність банку,
ліквідність балансу банку (ліквідність активів, ліквідність пасивів).
8
Ліквідність банківської системи – це спроможність забезпечити
своєчасне виконання всіх зобов’язань перед вкладниками, кредиторами та
акціонерами банківських установ, можливість залучати в повному обсязі вільні
кошти юридичних і фізичних осіб, надавати кредити й інвестувати розвиток
економіки країни.


Просмотров: 537